freekycleen

     Пивний завод компанії Guinness горів сьогодні у Дубліні. Пожежа спалахнула надвечір і охопила порожню будівлю, зачинену на ремонт.

     Горів дах приміщення. Працівників заводу евакуювали. З вогнем боролися 15 пожежних бригад протягом понад трьох годин. За даними власників заводу, не постраждав ані його персонал, ані продукція. Водночас, для мешканців навколишніх будинків — небезпека зберігається і досі. Їхньому здоров'ю може зашкодити їдкий дим, який і досі стоїть над заводом.

© 5 канал

     Вчора — «Перша приватна» (моє найулюбленіше українське пиво), сьогодні — «Guinness» (моє найулюбленіше іноземне пиво). Але їм мене не зламати, доки є Микулинецьке!

Іноді здаватися дурнішою, ніж ти є насправді, взаємовигідно. Людей це розслабляє, а ти бачиш справжнє до тебе ставлення. До того ж, це не сумніше, ніж вдавати з себе розумну, мудрішу, ніж ти є насправді.

Я потопаю в сугробах, коти потопають у сугробах. Пташки змітають сніг з гілок дерев. Це сумне видовище - не зрізаний, бо ліньки, виноград - обросло новим змістом, бо пташки його клюють. Не знаю, чи їм смакує замерзлий, але хай не перебирають харчами. От люди, наприклад, з мороженого винограду роблять дороге вино - айсвайн. Це я дізналася, коли "Перевізника" перекладала. То хай і сороки, дятли, синички і шо-там-ше-прилітає make something out of it. Але я всерйоз задумуюся над годівничкою, бо птаство, як і котяство, злітається ближче до домівок у надії щось роздобути. А про котів... Є тут один такий, здоровезний, лупить нашого Барсика. Але таке воно самотнє. Якось у мороз відчиняю двері о сьомій ранку - сидить на ґанку. Жде, коли в хату запросять.

А мені дали різдвяний фільм про снігову кулю. Мабуть, викликала його своїми бурхливими радощами через снігову навалу :)))
Упс, і ще я боягузка. Мала би поїхати сьогодні в Київ, та не поїхала. Бо страшнувато мерзнути по платформах-вагонах і назад.

А мені Миколай приніс вірш Е.Е.Камінгза, що його я маю вкласти в уста героїні...

Edward Estlin Cummings
"I carry your heart with me "

I carry your heart with me
(I carry it in my heart)
I am never without it
(Anywhere i go you go, my dear;
And whatever is done by only me
Is your doing, my darling)

I fear no fate
(For you are my fate, my sweet)
I want no world
(For beautiful you are my world, my true)
And it's you are whatever a moon has always meant
And whatever a sun will always sing is you

Here is the deepest secret nobody knows
(Here is the root of the root and the bud of the bud
And the sky of the sky of a tree called life;
Which grows higher than the soul can hope or mind can hide)
And this is the wonder that's keeping the stars apart

I carry your heart...
(I carry it in my heart...)

Ні в кого нема цієї книжки? Раптом там чийсь красивий, кришталево чистий і неймовірно адекватний переклад... Бо з мене Лукаша не буде навіть у позанаступному житті :(

Пробки вже вибиває і від фена... Цікаво, що далі? Від лампочки на 60 Вт?

Думка - це така велика тарілка. Чим більше на неї спадає, тим жирніша ти будеш.

А й справді, чого всі так бояться бути такими, як усі?

Я така, як усі, і цього не соромлюся. Для мене завжди навіть було щось приємне в тому, щоб не виділятися. Бо ж "виділення" - це завжди не лише процес, а й стрес.
Я вважаю, що всі мої симпатії - це мої симпатії. Мої смаки мені наймиліші. Якщо комусь вони здаються банальними - well, duh.
Я люблю думати примітивні думки - наприклад, про красу природи, про свої відчуття від певних запахів, смаків абощо.
Те, що я ношу... ну, чесно кажучи, я дуже рідко замислююся над тим, що я ношу. Але воно, це "те", мені подобається.
Але часто доводиться чути: мовляв, троянди - це банально, треба дарувати трахіоптерозаскуси. Або іншу подібну херню доводиться мені чути. Ненавиджу це.
Обирають найкращих? Ні, обирають усіх. І якщо буквочку "с" додати перед "и", то це теж трапляється з усіма. Чому ж всі бояться бути як всі?